Херсонська спеціальна загальноосвітня

школа-садок-інтернат І ступеня №29

Інформаційно-методичне видання

„Вчимося слухати та говорити”

Випуск №3

Херсон 2006

Укладачі: Заступник директора з навчально-виховної роботи Карпенко О.О.

Інструктор слухового кабінету Сулімова О.Є.

Сурдопедагоги Саркізова С.П.

Цись В.В.

Зміст:

1. Періоди навчання мови

2. Підготовчий період навчання мови

3. Розвиток комунікативної діяльності учнів початкової школи

4. Розвиток словесного мовлення у старших школярів

5. Рекомендації щодо розвитку комунікативних навичок дітей

з вадами слуху

6. Рекомендації щодо удосконалення мовних навичок дітей

з вадами слуху

7. Рекомендації батькам для розвитку комунікативних

здібностей у слабочуючих дітей

8. Навчання діалогічного мовлення (з досвіду роботи)

Періоди навчання мови

О.Є.Сулімова – інструктор слухового кабінету

Херсонської спеціальної загальноосвітньої

школи-садка-інтернату І ступеня №29

Сучасна методика навчання дітей із зниженим слухом визначається у першу чергу кінцевою метою навчання - надати дітям повноцінну освіту, що включає в себе засвоєння змісту всіх учбових предметів загальноосвітньої 10-річної школи для того щоб, на цій базі можливим було продовження навчання у середніх та вищих учбових закладах. Зокрема загального об'єму освіти та відповідного рівня мовленнєвого розвитку на стадіальність процесу навчання впливає і іншій фактор - урахування вікових психофізіологічних можливостей дітей. Одні вимоги до оволодіння мовою і до вироблення мовних навичок доступні лише старшим учням, при певному рівні розвитку довільних процесів, інші посильні та прийняті лише у початковій школі. Третій фактор що впливає на періодизацію навчання - реальні можливості дітей зі зниженим слухом у оволодінні різними формами та видами мовлення. Це сприяє різному сполученню цих форм та видів на кожному етапі навчання, визначає вибір ведучих та початкових форм мовлення з урахуванням ступеню їх складності для засвоєння, сприяння, використання дітьми.

Вказані періоди навчання різняться задачами, змістом, підбором учбових предметів, що складають комплексний предмет - російська або українська мова, головними направленнями роботи з мовного розвитку учнів та методичними шляхами, що використовуються. Головною метою підготовчого періоду навчання є забезпечення у короткі строки засвоєння дітьми мовного матеріалу, що є необхідним для спілкування. Змістом навчання мови є мовний матеріал у вигляді слів та фраз спонукального, питального, розповідного типу, які необхідні для установлення первинного контакту і відображення у мовленні засвоєного досвіду, результатів пізнавальної діяльності.

Найбільшу увагу треба приділяти першому направленню - розвитку мовної здатності. Але не меншого значення мають формування видів мовної діяльності, підведення дітей до розуміння мовних закономірностей, що відображають системне налагодження (упорядкування) мови.

Розвивати мовну здатність - це сприяти формуванню психофізіологічного механізму сприймання, розуміння, відтворення та продукування мовних висловлювань. Діти вчаться наслідувати предметним та мовним прикладам, що подані дорослими.

Цілеспрямований розвиток сприймання проводиться в процесі навчання вимови та розвитку залишкового слуху. Для прискорення розвитку сприймання та відтворення мовного матеріалу використовується дактилологія, яка у випадку навчання дітей, що не мають дошкільної підготовки, є первісною формою мовлення. Навчання їй ведуться паралельно з навчанням усного мовлення.

Оскільки мовна здатність виникає тільки у спілкуванні та розвивається через неї (спілкування), то спілкування у практичній діяльності, у грі, у процесі організації уроку, у різноманітних спостереженнях проходить через усю учбову діяльність дітей на даному етапі навчання. Мовна здатність розвивається у процесі застосування мови, а не тільки її сприйманні. Тому дітей із самого початку вчать промовляти увесь матеріал, незалежно від його фонетичної складності, і відтворювати кожне слово або фразу усно-дактильно. Ведучим сприйманням із самого початку стає слухо-зорове; частина матеріалу розмовної мови, що часто застосовується у знайомих ситуаціях, подається дітям на слух.

Формування видів мовної діяльності - це друге направлення роботи з мовного розвитку дітей на даному етапі навчання. Діти оволодівають навичками дактилювання, слухо-зорового сприймання, говоріння, читання, письма. Головною метою навчання є результат комунікативного акту: виповнення заданої дії (доручення), вираження, звернення, прохання, бажання, питання, розуміння зверненого мовлення. Мотиви мовленнєвої діяльності - ділові, особистісні та власне мовленнєві. Необхідним стає розвиток позитивного ставлення до самого мовлення, прийому необхідно надавати самому процесу накопичення мовленнєвих засобів особового сенсу, супроводжуючи мовленнєве спілкування особливим емоційним відношенням.

Третє направлення роботи з мовленнєвого розвитку - залучення дітей до засвоєння системного характеру мови - має на даному етапі навчання первісну форму. Діти вчаться розрізнювати у реальних умовах спілкування питання то відповіді, доручення та повідомлення про результати виконання, повідомлення стверджувальних та заперечних конструкцій.

Методичні прийоми навчання у підготовчий період відповідають віковими особливостями дітей, об'єму мовленнєвих засобів, які треба опрацювати, спрямуванню роботи з мовленнєвого розвитку. Насамперед це використання ситуацій, що виникають під час уроку, індивідуальних занять, позаурочної роботи з дітьми, виконання режимних моментів, вільної діяльності.

Велику роль відіграють дидактичні ігри та вправи, а у позаурочний час - сюжетно- рольові ігри.

Характеризуючи даний етап навчання, необхідно підкреслити що жодне з направлень роботи, ніяка частина змісту мовленнєвого матеріалу не є приналежністю тільки початкового періоду. Все, що закладається тут, повинне бути відображене у змісті та методиці роботи на наступних етапах, а вміння, сформовані первісне, повинні закласти основи дійсно комунікативної, соціальної поведінки.

В задачу другого періоду навчання входить цілеспрямоване формування діалогічного та монологічного мовлення, розвиток навичок читання та письма.

З трьох направлень роботи з мовленнєвого розвитку, що зазначені вище, ведучим стає формування різних видів мовленнєвої діяльності, основним з яких стає читання та письмо. Однак перший напрямок роботи - розвиток мовної здатності - не втрачає і тут свого значення, хоча проявлення дії цього механізму повинно мати іншу якість.

Діти у віці від 7 до 11 років вже не просто наслідують мовленнєвим діям дорослого, засвоюють готові фрази через відображено-сполучене говоріння та через використання мовленнєвих зразків. Діти спроможні з того запасу слів та фраз, що мають самостійно вибирати найбільш підходящі ситуації висловлювання, їм стає зрозуміло та доступною варіативність мовлення.

Мовна здатність проявляється і в тому, що діти відходять іноді від штампів та намагаються самостійно створювати нові висловлювання за звичними для них моделями. Так як ці спроби не завжди є вдалими, вчителю слід уважно відноситись до помилок у мовленні дітей.

Ведучим, які відмічалось стає направлення роботи з розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності, особливо читання і письма. Збільшується об'єм роботи з прочитаним текстом, а також по оволодінню вмінням описувати предмети та події, писати листи. Відпрацьовується послідовно від класу до класу технічна сторона процесу читання та письма.

Стають більш досконалими й інші форми мовленнєвої діяльності, особливо дактилювання (достатня швидкість, синхронність з усним мовленням, диференційоване сприймання та відображення дактильною мовою), слухо-зорове сприймання та слухове сприймання за рахунок спеціальних тренувальних вправ та зростаючого об'єму мовленнєвої інформації, що дається на слух.

Трете направлення у роботі - робота над мовним закономірностями з урахуванням системної організації мови - також стає все більш помітним. Програма вимагає засвоєння мінімуму граматичної термінології (початкова форма, однина та множина, чоловічій, середній та жіночій рід).

У мовленні учнів збільшується кількість питальних слів у загальному словарному запасі, що сприяють вірному вибору відмінкових форм, уточненню закінчень.

Таким чином, третє направлення в роботі сприяє розвитку уваги до мовних закономірностей, засвоєнню різних типів зв'язку, поступово збільшується при збільшенні об'єму мовного спілкування. Мовленнєвий матеріал засвоюється у єдності спілкування та узагальнення.

Ведучими формами мовлення стають усна, усно-дактильна та писемна. Зміст навчання включає у себе тематику текстів для читання, види письмових робіт, набори фраз для вираження комунікативних прагнень, типологію мовленнєвих структур, що підлягають спеціальної обробки. Крім того для кожного з учбових предметів є свій термінологічний словник та типові структури, що відображають спосіб мовного оформлення змісту.

Методичними прийомами навчання є природні мовні ситуації, штучно створені мовні ситуації, дидактичні ігри, а також спеціальні тематичні завдання та мовні вправи на знайомому матеріалі. Основними методичним прийомом й обов'язковою умовою є вживання (використання) мовлення у практичній діяльності.

На третьому етапі навчання 5-7 класи - продовжується робота по розвитку і удосконаленню навичок усного та писемного мовлення дітей на основі розширення знань про оточуюче середовище у тісному зв'язку з розвитком пізнавальної діяльності. Завдання навчанню мови - збагачувати навички спілкування та довільного вибору мовленнєвих засобів за рахунок свідомого знання мовних значень, що забезпечується вивченням літератури.

Збільшується порівняно з початковими класами об'єм роботи по навчанню письмового самостійного мовлення, довершенню навичок роботи з книгою. Комунікативна направленість у навчанні мови реалізується не тільки в усному діалогічному мовленні, а й у писемному зв'язному мовленні.

Ускладнюється робота над самостійно прочитаними текстами, поглиблюється аналіз їх змісту та форми.

На третьому етапі посилюється роль засвоєння системної організації мови учнями. Синтактичні, парадигматичні, ієрархічні відношення в структурі речення стають предметом вивчення. Комунікативна функція стає матеріалом аналізу. Однак перші 2 направлення у роботі також мають значення.

Розвиток мовної здатності здійснюється в ускладнених умовах мовної комунікації, коли учні повинні довільно змінювати мовний матеріал, будувати або закінчувати діалог, підтримувати тему бесіди або змінювати її з урахуванням інтересів співрозмовників, використовувати синонімічні ряди, пояснювати вірно і невірно побудовані речення.

Специфіка роботи на даному етапі полягає у тому, що постійно ведеться опрацювання мовних засобів, що необхідні для реальних умов спілкування. Повинні також й дотримуватися загально-дидактичні правила: правильна дозування матеріалу, забезпечення його повторюваності, різнобічні спостереження, поступове входження у нову тему.

На четвертому етапі навчання мови у школі основною є робота по мовному розвитку учнів. Зміст навчання: засвоєння шкільного курсу граматики, морфології, синтаксису, лексикології, фонетики, а також шкільного курсу літератури. Зберігаються уроки розвитку мови.

Головним направленням у роботі є ознайомлення учнів з системною організацією мови, оскільки вивченню підлягають усі розділи мови. Під час навчання особливої уваги треба приділяти різним видам граматичного розбору. Однак специфіка роботи з мовою полягає у тому, що продовжується робота по двом першим направленням - розвитку мовної здатності та формуванню видів мовленнєвої діяльності. Вчитель підкреслює аналогії, регулярності у використанні мовних форм, синонімічних рядів, явища багатозначності та інше. Все це розвиває у учнів з особливими потребами відчуття мови і комунікативну здатність, вміння прогнозувати зміст і структуру зверненого мовлення, правильно організувати мовленнєве висловлювання з урахуванням ситуації спілкування та поведінки співрозмовника.

Учні вчаться по повному і короткому написанню викладу одного і того ж тексту, конспектування прочитаного, редагуванню тексту, написанню творів, листів.

Окрім загально-дидактичних методів слід використовувати у роботі й спеціальні прийоми і методи, що спрямовані на оживлення мовного матеріалу через його комунікативне використання. Вчитель повинен створити всі умови, щоб мова засвоювалася не як результативна освіта, а в самому режимі Її використання, як специфічна людська діяльність невід'ємна частина існування людини.

Підготовчий період навчання мови

С.А.Рубанова – вихователь дошкільної сурдогрупи №5

Херсонської спеціальної загальноосвітньої

школи-садка-інтернату І ступеня №29

Головною метою дошкільного виховання слабочуючих дітей є забезпечення в короткі терміни засвоєння дітьми мовного матеріалу, необхідного для спілкування. Змістом навчання мові є мовний матеріал у вигляді слів і фраз спонукального, питального, оповідного характеру, які необхідні для встановлення первинного контакту і віддзеркалення в мові засвоєного досвіду, результатів пізнавальної діяльності. Вихователі дошкільних груп розв'язують задачі мовного розвитку, які представлені в програмі у вигляді трьох основних розділів:

- навчання дактильної мови;

- навчання усної мови;

- навчання грамоті.
В ході екскурсій, спостережень, побутової діяльності, практичних робіт з догляду за тваринами, рослинами вихователь веде роботу з мовного оформлення результатів пізнання навколишньої дійсності. Наші напрямки мовного розвитку:

- розвиток мовної здатності;

- формування видів мовної діяльності;

- підведення дітей до розуміння мовних закономірностей, що відображають системну структуру мови.

Як ми розвиваємо мовну здатність

Дітей з перших днів спеціального навчання ставимо в умови, коли вони повинні реагувати на зворотну мову в певній наочній ситуації, здогадуватися за змістом наочних дій, до чого їх спонукають, чого від них вимагають, про що питають. Вихователь вчить дітей наслідувати наочним і мовним діям дорослого, використовувати мовні зразки, дані дорослим. Цілеспрямований розвиток сприймання ведеться в процесі навчання вимові і розвитку залишкового слуху.

Для прискорення розвитку сприймання і відтворення мовного матеріалу використовуємо дактиль. Навчання дактилю ведемо паралельно з навчанням усної мови.

Оскільки мовна здатність виникає тільки в спілкуванні і розвивається через нього, то спілкування в практичній діяльності, в грі, в процесі організації заняття, в різних спостереженнях пронизує собою всю учбову діяльність дітей в цей віковий період.

Дітей з самого початку вчимо промовляти весь матеріал, незалежно від його фонетичної складності. Вчимо відтворювати кожне слово або фразу усно-дактильно.

Важкі звуки, які у дітей не відпрацьовані, вони можуть вимовляти приблизно відповідно до вимог скороченої системи фонем. Провідним сприйманням із самого початку є слухо-зорове. Частину матеріалу розмовної мови, що часто вживається в знайомих ситуаціях, пропонуємо дітям на слух.

Вихователь формує види мовної діяльності

Діти опановують навички дактилювання, слухо-зорового сприймання, говоріння, читання, письма. Головна мета мовної діяльності - результат комунікативного акту:

- виконання заданої дії (доручення);

- вираження прохання, бажання, питання;

- розуміння зверненої мови.

Мотиви мовної діяльності

- ділові;

- особові;

- власне мовні.

Діти використовують мовні засоби, оскільки хочуть досягти відомого результату в спільній діяльності, хочуть досягти взаєморозуміння з вихователем, товаришами. Але засвоєння самих мовних засобів, запам'ятовування слів і фраз, правильне їх відтворення ще не стає метою кожної дитини.

Засвоєння системного характеру мови

Вихователь вчить дітей розрізняти в реальних умовах спілкування питання і відповіді, доручення і повідомлення про результати виконання Відповідаючи на деякі питання, діти підводяться до узагальнень по типу лексико-граматичних розрядів: хто?, що? - наочне значення; що робить? - значення дії; який? - ознаки; чий? - приладдя; скільки? - кількість.

В процесі використання готових фраз, запропонованих вихователем, які допомагають дітям запитати, щось повідомити, щось попросити, діти накопичують запас синтагматичних зв'язків. Для дітей стають звичними зміни деяких слів, обумовлених цим типом зв'язку. Ось олівець. Попроси олівець. У Олі не має олівця. Малюй олівцем.

Методичні прийоми

В процесі навчання в первинний період вихователь створює спеціальні ситуації, що спонукають дітей до спілкування, викликають у них емоційний відгук. Регулярне повторення одних і тих же ситуацій або з незначною їх відозміною готує дітей до майбутніх мовних вправ. В цей період важливу роль відіграють дидактичні ігри та вправи, ролеві ігри. Головний же шлях - навчання мові в процесі практичної діяльності: робота з папером, мозаїкою, пластиліном і т. п. Вихователь закладає основи достовірно комунікативної, соціальної поведінки.

Розвиток комунікативної діяльності учнів початкової школи

Т.Б. Гергель – вчитель початкової школи

Херсонської спеціальної загальноосвітньої

школи-садка-інтернату І ступеня №29

Однією з основних складових дитячої особистості — є мовленнєвий розвиток дитини. Це уміння правильно, виразно, культурно висловлюватись і спілкуватись.

Багаторічні спостереження за дітьми молодшого шкільного віку доводять, що учні з 6 — 9 років не вміють володіти своїм мовленнєвим апаратом. Часто не знають, як себе поводити у тій, чи іншій ситуації, не вміють розумно користуватися засобами комунікації, тому перед початковою школою ставлять такі задачі:

· Розуміти звертання, виконувати наказ - доручення; висловлювати прохання, бажання.

· Звертатися до товаришів за дорученням вчителя або за власним бажанням.

· Відповідати на запитання і ставити їх;

· Повідомляти про виконання запланованої роботи;

· Вчити активно приймати участь у діалозі;

Розвиток мовленнєвої діяльності здійснюються протягом всього навчання дітей в школі 1 ступеня. Ми весь час даємо дітям уявлення про те, що їхній голос, усне мовлення є основним засобом спілкування, взаєморозуміння в процесі комунікації. І цим „інструментом" спілкування слід навчитися розумно володіти.

Вчителі нашої школи користуються спеціально розробленими мовленнєвими вправами, які дають учням орієнтири, практичне уявлення що до різних сторін їхньої мовленнєвої діяльності, знайомимо з нормами усного мовлення, вчимо уміло користуватися своїм голосом, мовленнєвим апаратом, сприяємо засвоєнню правил культури спілкування та мовлення.

Починаючи з підготовчого класу діти навчаються всім видам комунікації
в дактильній формі. В першу чергу через спонукальні речення. В 1-4 класах ця робота продовжується в усній формі, ускладнюючись в деяких напрямках:

· З кожним роком навчання зростає активна мовна діяльність слабочуючої дитини і відповідно зменшується ведуча роль вчителя;

· Ускладнюється структура фрази (лексичне і синтаксично).

· Вміння спілкуватись через створення певних ситуацій.

Ці правила наші учні засвоюють не тільки теоретично, а й закріплюють, відпрацьовуючи їх на практиці у процесі навчальної діяльності на уроках та в позаурочний час, на виховних заходах та у повсякденному спілкуванні в школі та за її межами.

Основною формою мовленнєвого спілкування двох або кількох осіб є діалог. Від спілкування з дорослими діти одержують зразки ведення діалогу. Цей рівень спілкування з ровесниками - показник сформованості комунікативних здібностей кожного учня.

Психологи твердять, що все , що ми говоримо, для чогось (мотив) і чомусь (мета). І щоб процес висловлювання набув практичної спрямованості необхідно створити відповідні умови - мовленнєву ситуацію. Над цим ми працюємо весь час у своїй навчальне - виховній діяльності.

У процесі навчання діалогічного мовлення виділяють кілька станів:

· опис ситуації за якої має відбутися діалог.

· мовленнєве завдання. (Як правильно звернутися. Які ввічливі слова
необхідно використати у запропонованій ситуації)

· розподіл ролей.

· озвучення діалогу.

· аналіз результатів діалогічного мовлення: чи досягнуто мети у спілкуванні;чи доброзичливий тон розмови; чи вдало вибрано силу голосу; чи правильно вжито слова ввічливості; чи правильно співрозмовники будували розповідні і питальні речення?

Навчання діалогічного мовлення вчителі нашого закладу здійснюють такими засобами:

· 3 використанням діалогу-зразка.

· На основі поступового створення діалогу

· Через створення ситуацій спілкування.

Робота з діалогом - зразком починається з підготовчого класу і продовжується протягом навчання дітей в початковій школі. Такі завдання передбачають відпрацювання комунікативних навичок із свідомим використанням мовного матеріалу.

Для створення ситуативного навчання діалогічного мовлення ми використовуємо такі вправи:

· Створення діалогу на тему до описаної ситуації на основі програми спілкування.

· Створення діалогу за серією малюнків та опорними словами.

· Створення діалогу за змістом малюнка.

· Створення діалогу на певну тему до означеної ситуації.

· Створення діалогу на одну і ту ж тему, але для різних ситуацій.

При цьому організовується робота в парах, в трійках, в групах, „прийом маленький вчитель" який дає можливість висловитись більшості учнів класу. До того ж особливу увагу надаємо прищепленню школярам культури спілкування. Вчимо уважно слухати співрозмовника, не перебивати його, уміти призупиняти своє мовлення для надання можливості висловитись іншим, уміти сказати співрозмовнику добре слово.

Контроль діалогічного мовлення проводиться індивідуально. Ця робота планується так, щоб кожен учень протягом семестру мав можливість виявити перед класом свої досягнення і одержав окремі бали за цей вид мовленнєвої діяльності.

Правила поведінки під час спілкування :

· завжди вітайся при зустрічі і прощайся при розлученні;

· відповідай на привітання інших;

· першим вітайся зі старшими людьми;

· будь привітним і уважним до інших;

· вітаючись із дорослими, вставай і розмовляй стоячи;

· запитуй і відповідай, дивлячись співрозмовнику у вічі;

· не жестикулюй під час розмови і не тримай руки в кишенях;

· не відповідай на грубість грубістю;

· не їж під час розмови і не розмовляй під час їжі та інше.

Развитие словесной речи у старших школьников

Г.В.Янковская – воспитатель сурдокласса

Херсонской специальной общеобразовательной

школы-сада-интерната І ступени №29

Ввиду того, что школьное обучение делится на четыре периода - наши школьники, которые посещают общеобразовательную школу №48, охватывают III - IV периоды. Приоритетным направлением работы воспитателей среднего й старшего звена является развитие языковой способности учеников во всех видах их деятельности. Языковая способность возникает только в общении й развивается через него в процессе применения языка.

Работая над формированием языковой способности, мы прежде всего руководствуемся такими принципами:

1) знание педагогом индивидуальных особенностей учащихся (в том числе - степень потери слуха й состояние звукопроизношения);

2)обращаясь к ребенку словесной речью - не принимать от него никаких мимических сообщений, побуждая его тем самым к высказываниям разговорного типа;

3) испсльзуем любую возможность для речевого общения (в режимных моментах: столовая, раздевалка, умывальная комната, спальня);

4)не сердиться на детей, если они неправильно оформили свою мысль, а помогаем им исправиться;

5)побуждаем к тому, чтобы ученики обращались к нам за помощью (н~р: я не понял этого слова; помогите мне сказать правильно; повторите, пожалуйста это слово и т. д.)

6)добиваемся правильного произношения детьми фраз, слов, исправляем дефекты произношения.

7)требуем от ребенка постоянного ношения индивидуального слухового аппарата;

8)поддерживаем стремление детей к общению со слышащими сверстниками;

9)поддерживаем постоянную связь с учителями сурдопедагогами.

Все усилия направлены на то, чтобы сформировать потребность речевой коммуникации. Это основные направления в нашей работе.

Свою роль мы видим в том, чтобы потребность высказываться, сообщать определенную информацию, віражать своє мнение, отношение к чему-либо, давать оценку происходящему возникала всякий раз в процессе всех видов деятельности.

Для выполнения этих задач в работе мы используем различные формы й методы работы:

1) беседы, диспуты, дискуссии, викторины, крутлые столы ;

2) экскурсии в природу, краеведческий музей, посещение выставок декоративно-прикладного искусства с последующим обсуждением увиденного;

3) участие наших воспитанников в классных, школьных, городских мероприятиях, концертах, праздниках, где ребята проявляют своя коммуникативные способности;

4) общественно-полезный труд, уборка территории школы, работа в уголках природы, изготовление поделок, выпуск стенгазет. По результатам выполненной работы мы требуем от учащихся полный словесный отчет. Например: -Что ты сделал? Какие инструменты ты использовал в работе? Как ты считаешь, хорошо ли ты выполнил своё поручение ?

5) создаем ситуации которые стимулируют ребенка к речевой активности:

· со сверстниками;

· с педагогами;

· с родителями;

· с посторонними людьми.

6) наблюдая за конкретной жизненной ситуацией, корректируем речь детей (в магазине, на почте, на автовокзале, в транспорте, в общественных местах ).

Рекомендації щодо розвитку комунікаційних навичок

у дітей з вадами слуху

В.В.Цись – сурдопедагог дошкільної сурдогрупи №5

Херсонської спеціальної загальноосвітньої

школи-садка-інтернату І ступеня №29

1. Батькам, педагогам, обслуговуючому персоналу:

1.1. Мовлення дорослих повинно відповідати нормам літературної мови, бути інтоноване, мати нормальний темп і гучність.

1.2. Формувати навички сприймання і відтворення усного мовлення в умовах спеціально створеного слухомовленнєвого середовища при постійному використанні якісної звукопідсилюючої апаратури.

1.3. Мотивувати мовленнєве спілкування, пов’язане з побутовими потребами дітей: підтримувати та заохочувати будь-які спроби спілкування дітей.

1.4. Формувати у дітей потребу у мовленнєвому спілкуванні за допомогою запитань (хто?, що?, куди?, коли?, чому? та ін.).

1.5. Обличчя дорослого повинне знаходитися на рівні обличчя дитини не ближче 40-50 см.

1.6. Постійно стимулювати дітей до активного застосування мовлення.

1.7. Весь мовний матеріал, що засвоєний дітьми, повинен відтворюватися ними тільки в усній формі.

1.8. Батькам та педагогам висувати однакові вимоги до мовлення дітей.

1.9. Батькам закріплювати і розширювати мовленнєві уміння і навички, сформовані на спеціальних заняттях.

2. Педагогам:

2.1. Формувати в дітей з вадами слуху слухозорову кінестетичну систему на основі інтенсивного розвитку порушеної слухової функції.

2.2. Працювати над збагаченням мови новим матеріалом і закріпленням вже пройденого шляхом безпосереднього включення мовлення в практичну діяльність учнів.

2.3. Використовувати таблиці з метою закріплення фразеології. Матеріал на таблицях (питання, відповіді, прохання) постійно поновлювати та поповнювати. Привчати учнів звертатися до табличок при виникненні ускладнень у формуванні висловлення.

2.4. Здійснювати наступність у роботі над усним мовленням в різних організаційних формах навчання.

2.5. Проводити спеціальну роботу, спрямовану на активізацію усної комунікації учнів під час діалогічного мовлення.

2.6. Працювати одночасно над вимовою і граматичною системою мови.

2.7. Поповнювати мовлення дітей дієсловами, прикметниками, займенниками, прислівниками.

2.8. Під час занять поряд з описово-розповідною використовувати, також, і розмовну форму мовлення.

2.9. Обмежити використання міміко-жестикуляторного мовлення. Використовувати його дозволяється лише у виняткових випадках при неодмінній умові: міміко-жестикуляторне мовлення супроводжується словесною мовою.

2.10. Не супроводжувати усне мовлення дактилюванням. Використання дактильної форми мови допускається на уроках у тих випадках, коли спілкування усним мовленням утруднено, а також з учнями, що мають поганий зір і слабкі навички читання з губ.

Рекомендації щодо удосконалення мовних навичок дітей з вадами слуху

С.П.Саркізова – сурдопедагог дошкільної сурдогрупи №6

Херсонської спеціальної загальноосвітньої

школи-садка-інтернату І ступеня №29

1 .Постійно використовувати спеціальні методи та специфічні прийоми у роботі з дітьми на заняттях та особливо у режимних моментах.

2.Створювати штучні ситуації, які спонукають дітей до комунікативної діяльності.

3. Більше проводити ігор, які направлені на розвиток зорової уваги та сприймання; а також сюжетно-рольових ігор, застосовуючи змістові діалоги.

4. На заняттях частіше використовувати картини; складаючи опис та розповідь, встановлювати міжпредметні зв'язки.

5. На прогулянці постійно звертати увагу дітей на зміни у природі, проводити спостереження за живою та неживою природою.

6. Формувати у дітей увагу до обличчя педагога, міміки, співвідношенню предметних та мовленнєвих дій.

7. Не відповідати на звернення дітей мімікою та жестами без мови, а допомагати їм складати та постійно повторювати речення-прохання, звернення до дорослих.

8. Заохочувати використання дітьми засвоєних мовних засобів, незважаючи на їх недосконалість.

9. Мовну активність дитини треба підтримувати та стимулювати.

Рекомендации родителям для развития коммуникативных
способностей у слабослышащих детей.

Е.С.Шингаренко, Л.А.Каюда, В.Н.Гончаренко –

учителя начальных классов

Херсонской специальной общеобразовательной

школы-сада-интерната І ступени №29

Создание слухоречевой среды предполагает постоянное мотивированное общение с ребенком, имеющего нарушения слуха, независимо от его возможностей восприятия речи и уровня речевого развития. Основными условиями создания слухо-речевой среды являются следующие:

1. Мотивированное речевое общение с детьми в процессе практической деятельности. Искусственно создавать ситуацию для наглядного обьяснения многих из необходимых в обходе слов очень трудно, в то время как случайное стечение обстоятельств может оказаться очень благоприятным для усвоения нового слова. Слова, приобретенные в случайной ситуации, следует записывать и постараться подобрать аналогичные случаи, чтобы повторить и закрепить их.

2. Формирование у детей потребности в речевом общении. Другим источником накопления словарного запаса являются беседы по сюжетным картинкам и по серии картинок, составляющих рассказ. Для бесед по картинке можно пользоваться художественными репродукциями и иллюстративным материалом, издаваемым в детских журналах и книжках.

3. Поддержание всех проявлений речи ребенка, каким бы ни был их уровень, побужденне детей к активному применению речи. Эффективным источником накопления речевого запаса являются так называемые сюжетно-ролевые игры. При использовании кукол, игрушечных животных и прочих игрушек можно организовать с ребенком сюжетные игры: игру в «магазин», в «поликлинику», в «кухню», в «доктора», в «парикмахерскую», в «зоопарк», в «школу», в «кино» и т.п. Организуя такую игру, родители должны распределить роли между собой, ребенком и куклами. В процессе игры, повторяя ранее усвоенные слова, обучать ребенка новым словам.

4. Использование остаточного слуха как необходимого условия формирования устной речи и общения. Чтобы помочь ребенку использовать слуховое восприятие контура слова, необходимо учить его определять место ударения и количество слогов в слове. Для этого можно рекомендовать следующие упражнения:

· Посадив ребенка к себе лицом, сначала нужно произносить двухсложные слова с ударением на первом слоге (мама- папа, киска- зайка, Саша- Таня) и отстукивать по столу карандашом или каким-либо другим предметом слоги, соблюдая ударения. Ребенок должен по подражанию выполнить тоже самое.

· Затем ребенок вслед за вами должен отстукивать тот же ритм, не повторяя произносимые вами слова.

· Отвернувшись от вас, ребенок проделывает то же самое, только на слух. Ребенок сам придумывает слова с таким же ритмом.

· Такие же упражнения проводиться со словами, в которых ударение падает на второй слог.

Описанные упражнения повторяются при постепенно увеличивающсмся расстоянии от уха ребенка. Начинать следует с того расстояния, на котором ребенок различает речь разговорной
громкости. Впоследствии это расстоянне постепенно увеличивается не более чем на 0.5м каждый раз.

5. Контроль за речью детей со стороны взрослых. Коррекция произношения проводиться на слухо-зрительной и на слуховой основе. Исправление дефектного произношения осуществляется по мере его появления в речи ребенка, для этого используются приемы беглого исправления, повторение правильного произношения слова или предложения, показ правильной артикуляции звука, использование дактильного знака и т.п.

6. Соблюдение единых требований к речи взрослых. Для этого с ребенком следует говорить так, чтобы он одновременно и слушал и смотрел на движения губ. Каждый раз, обращаясь к ребенку, следует осторожно повернуть его лицо к себе и, показывая на свои губы, начать говорить. Ошибкой было бы думать, что научившись зрительно воспринимать речь, слабослышащий ребенок перестает прислушиваться к обращенной к нему речи. Поэтому обращенная речь родителей должна быть: внятной, эмоциональной, четкой (простые, понятные предложения в повелительном наклонении. Н-р: дай мне мяч, принеси газету), не перегруженной незнакомыми словами.

Навчання діалогічного мовлення

(з досвіду роботи)

Т.Б.Гергель – вчитель початкових класів

Херсонської спеціальної загальноосвітньої

школи-садку-інтернату І ступеня №29

Розглянь малюнки. Опиши ситуації.

Склади діалог по темі: "Іринка їде до бабусі".
Хто проводжає дівчинку?
Яку пораду дає батько доньці?
Що могли сказати друзі?
Що сказала у відповідь Ірина?

Розгляньте малюнки. Спробуйте озвучити мовлення зображених героїв відповідно до мовленнєвої ситуації. Використайте повчальні репліки та слова вдячності.