Методи фізичної корекції дітей з обмеженими можливостями
(З досвіду роботи Херсонського обласного центру ранньої соціальної та трудової реабілітації для дітей-інвалідів
Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації)
Нікішина Лідія Трохимівна, директор центру, заслужений вчитель України
Байбуза Інна Віталіївна, інструктор з фізкультури центру
Фізичне виховання дітей є
важливою ланкою, невід’ємною частиною всієї системи корекційно-реабілітаційної
та навчально-виховної роботи. Метою фізичного виховання дітей з обмеженими
можливостями є створення за допомогою корекційних вправ та спеціальних рухових
режимів передумови для успішної побутової, трудової та соціальної адаптації та
інтеграції в суспільство.
До основних, життєво необхідних
рухів відносяться ходьба, біг, стрибки, лазіння, метання, рівновага та інші. Ці
рухи є основою для фізичного розвитку дитини, вони сприяють розширенню
функціональних властивостей серцево-судинної, дихальної систем, удосконаленню
діяльності центральної нервової системи, зміцненню опорно-рухового апарату та
тим самим загальному покращенню здоров’я та працездатності організму.
Вчитель фізичної реабілітації
обов’язково визначає як збережені, так і порушені рухові можливості, з’ясовує
ступінь порушення, потім підбирає відповідні вправи з метою їхньої
корекції.
На заняттях спираємось на основні педагогічні принципи навчання: від простого до важкого; від відомого до невідомого; від окремого до загального; принцип індивідуального підбору вправ; взаємозв’язку вивченого та того, що вивчається.
На заняттях велика увага
відводиться руховим іграм, які мають велике значення у терапії хворих та
слабких дітей. Навантаження у іграх відповідає руховому режиму дитини,
одночасно виховується увага, точність, швидкість реакції, координація
важких рухів.
Фізичне виховання передбачає систему занять фізичними вправами у формі фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня, двох-трьох уроків фізичної культури на тиждень, позагрупової фізкультурно-масової роботи.
Велика увага звертається на фізичну реабілітацію дітей, хворих церебральним паралічем, в комплекс якої входять: лікувальна фізкультура, гідрокінезотерапія, масаж, лікування положенням.
Корекційна програма з фізичного виховання дітей з церебральним паралічем ставить перед собою наступні задачі:
1. Основні корекційно-рухові:
- формування вміння повзати на животі, самостійно приймати положення на чотирьох, ходити на чотирьох;
- створення умов, відповідних більш високому рівню рухового розвитку дитини: елементи стойки на колінах, вставання з підтримкою та послідовною постановкою випрямлених ніг, стояння біля опори з підтримкою, без підтримки і т. п.
2. Допоміжні корекційно-рухові:
- корекція порочної згинально-привідної постановки кистей рук;
- покращення рухливості в суглобах верхніх та нижніх кінцівок (особливо в плечовому і тазостегновому);
- подолання патологічних тонічних рефлексів;
- формування опороздатності рук та плечового поясу, стоп та нижніх кінцівок в цілому;
- розвиток статичної та динамічної рівноваги;
- формування предметної маніпуляції верхніми кінцівками;
- розвиток просторової орієнтації.
У результаті постійних занять
діти виявляють цікавість до фізичних вправ, прагнуть поліпшувати рухові уміння;
вчаться аналізувати свої дії; стежать за збереженням правильної постави;
проробляють вправи, що сприяють зміцненню кістково-м’язового апарату; вчаться
чітко дотримуватися засвоєних правил у грі. Виховуються такі якості, як
організованість та самостійність, дружні взаємини.
На базі нашого дитячого центру
реабілітації розроблено комплекси вправ з використанням спортивного обладнання,
які сприяють формуванню рухових навичок, кращому розвитку рухової та нервової
систем, вдосконаленню трудової та соціальної адаптації.
При складанні перспективної програми фізичного виховання перед усе необхідно пам’ятати, що формування рухів повинно виконуватися в чіткій послідовності: починаючи з голови, потім руки, руки – тулуб, руки – тулуб – ноги, ноги та соосні рухові дії. При цьому рухи руками і ногами повинні спочатку виконуватись у великих суглобах, розташованих ближче до тулуба (плечовий, тазостегновий), потім поступово захоплювати середні суглоби (ліктьовий, колінний) та далі зміщуватись до променево-зап’ясного і гомілково-стегнового. Першочергові правила: формувати рухи дитини з її верхніх відділів до нижніх і від тулуба по напрямку до кінцівок.
Метод динамічної пропріоцептивної корекції з використанням рефлекторно-навантажувального пристрою „ГРАВІТОН ”
(методика, запропонована професором К.О.Семеновою)
Мета методики: корекція рухових порушень у дітей з церебральними паралічами.
Завдання методики:
1. Зменшення інтенсивності або ж повне усунення основних патологічних тонічних рефлексів (ЛТР, ШСТР).
2. Рефлекторна корекція патологічних м’язових синергій.
3. Рефлекторна корекція патологічного положення тулуба та нижніх кінцівок.
4. Тренування ослаблених м’язів в оптимальному режимі.
5. Нормалізація траєкторних характеристик загального центру маси.
6. Формування нового рухового стереотипу, який максимально наближений до фізіологічного.
Зміст методики:
Метод динамічної пропріоцептивної корекції ( ДПК ) полягає у впливі на мозкові структури функціональної системи антигравітації потоку скорегованої пропріоцептивної імпульсації, яка виникає при виконанні пацієнтом довільних рухів в рефлекторно-навантажувальному пристрої „ГРАВІТОН”.
Пристрій складається з системи еластичних тяг і збирається із комплектуючих індивідуально для кожної дитини, відповідно до завдання корекції патологічної пози.
Методику ДПК проводимо за наступною схемою:
- Щоденні заняття ЛФК в костюмі „ГРАВІТОН”( з кожним днем збільшувати навантаження, починаючи з 15-20 хвилин до 1 години).
- Тривалість курсу тренування складає 20 днів.
- Комплекс вправ підбирається індивідуально з урахуванням конкретних завдань.
- Заняття проводить методист індивідуально з кожною дитиною.
- Використовуються різні тренажери та снаряди: гімнастична драбина, рольганг, м’ячі різноманітної форми та розмірів, батут, спортивне обладнання яке створює перешкоди, нахилена поверхня та сходинки.
Комплекс вправ при спастичній диплегії з використанням
рефлекторно-навантажувального пристрою «ГРАВІТОН»
1. Лежачи на спині: одна нога
фіксована вантажем (мішок з піском), іншою ногою виконувати рухи: відведення та
приведення; піднімання, опускання прямої кінцівки; згинання та розгинання в
колінному та тазостегновому суглобах. Такі самі вправи виконати іншою ногою.
2. Лежачи на спині руки вздовж
тулуба: 1 - зігнуті ноги в колінних та тазостегнових суглобах; 2 -
верхніми кінцівками підтягнути ноги до живота; 3 - торкнутися кінчиком
носа колін; 4 - вернутися в початкове положення.
3. Лежачи перевертання тіла в один
та другий бік (по 2-
4. Повзання по-пластунськи
5. Вправи біля гімнастичної драбини: 1 - стоячи на чотирьох перед драбиною піднятися, тримаючись за перекладини, у вертикальне положення, таким чином вернутися у початкове положення; 2 - стоячи обличчям до драбини, тримаючись руками, ходьба на місці з високим підніманням стегон; відведення та приведення кожної нижньої кінцівки почергово; 3 - стоячи спиною до драбини, тримаючись руками, піднімання та опускання прямої кінцівки почергово; згинання у колінному та тазостегновому суглобах кожної кінцівки почергово.
6. Сидячи на фітболі обличчям до драбини, тримаючись руками, виконувати стрибки, відриваючи таз від м’яча.
7. Ходьба: 1 - переступання
через гімнастичні палки приставним кроком вбік (контроль осанки), 6 кроків
вліво, 6 кроків вправо; 2 - ходьба скреслим кроком прямо, з
перешаруванням через канат (2 метра), 3 - ходьба приставним скреслим
кроком вбік, переступаючи через предмети (
8. Вправи на велотренажері.
9. Стрибки на батуті.
Кожна вправа виконується 6-8 разів самостійно або з допомогою інструктора. Фізичне навантаження дозується реабілітологом індивідуально для кожної дитини протягом 20 занять. Впродовж заняття реабілітолог спостерігає за станом дитини, контролює правильну поставу. Заняття проходить на позитивному емоційному фоні, таким чином інструктор стимулює активні рухи дитини.
Корегуючі вправи на фітболі для дітей з церебральним паралічем
|
№ |
Зміст вправ |
Методичні вказівки |
|
1. |
Початкове положення - лежачи на животі; інструктор тримає нижні кінцівки, дитина ходить на руках вперед, назад, опираючись на долоні |
Сприяє зміцненню м’язів верхніх кінцівок, спини, формуванню вертикального положення голови |
|
2. |
Початкове положення те саме. Вправа «літак» |
Зміцнення м’язів спини, формування вертикального положення голови. |
|
3. |
Сидячи збоку на фітболі, прогнути спину ( лягти на м’яч ), руки торкаються підлоги, ноги фіксує інструктор за стегна (колені зігнуті, стопа стоять на підлозі); вернутися у початкове положення, спіймати контакт «очі в очі» |
Зміцнення м`язів спини, черевного пресу, формування вертикального положення голови. 6-8 разів у повільному темпі. |
|
4. |
Початкове положення - сидячі на м’ячі, ноги розведені; інструктор, стоячи позаду дитини, фіксує та розводить стегна, дитина лягає на м’яч, обхоплюючи його руками, голову кладе між ними. В цю мить інструктор надавлює на м’яч кілька разів, таким чином завдяки амортизаційної властивості м’яча, м’язи тіла дитини розслаблюються. Потім повернутися в початкове положення сидячи |
Вправа сприяє зміцнення м`язів спини, верхнього плечового поясу, формуванню вертикального положення голови, сидіння, сприяє розтягненню м’язів нижніх кінцівок. Контроль постави. 6-8 разів у повільному темпі. |
|
5. |
Сидячи на м’ячі, ноги розведені. Інструктор тримає дитину за випрямлені та розведені в сторони руки, виконує повільні наклони дитини разом з м’ячем в сторони. Вправа «човник» |
Розвиток вестибулярного апарату, розтяжка нижніх та верхніх кінцівок, контроль постави, контакт «очі в очі» |
|
6. |
Вправа «імітація іпотерапії». Початкове положення те саме, дитина за допомогою інструктора виконує стрибки на фітболі, відриваючи сідниці від м’яча |
Формування навиків сидіння, розвиток рівноваги тіла, рефлекторне напруження та розслаблення м`язів нижніх кінцівок, контроль осанки, контакт «очі в очі». Вправа завжди виконується на позитивному емоціональному фоні. |
Корегуючі вправи біля гімнастичної драбини для дітей, хворих церебральним паралічем
|
№ |
Зміст вправ |
Методичні вказівки |
|
1. |
Стоячи на чотирьох перед драбиною, піднятись, тримаючись за перекладину на коліна, а потім у вертикальне положення. Таким чином вернутися у початкове положення |
Формування навичок самостійно вставати з положення на чотирьох у вертикальне. 6-8- разів |
|
2. |
Присідання (інструктор фіксує ноги за колінні суглоби, розводить їх при присіданні дитини, опора їх на повну стопу) |
Зміцнення м’язів нижніх кінцівок, контроль постави |
|
3. |
Лазіння по гімнастичній драбині вверх, вниз |
Розвиток вестибулярного апарату, формування опори |
|
4. |
Стоячи обличчям до драбини, тримаючись руками, ходьба на місці з високим підніманням стегон; відведення та приведення кожної кінцівки почергово |
Формування крокових рухів, контроль постави, стимулювання дитини до самостійних активних рухів для збільшення амплітуди рухів у суглобах |
|
5. |
Ходьба приставним кроком |
Контроль постави, правильна постава стопи |
|
6. |
Стоячи спиною до драбини, тримаючись руками, підтягування зігнутої в коліні та тазостегновому суглобі кінцівки до живота. Виконати кожною ногою почергово |
Стимулювати рухи дитини до активних та самостійних рухів, контроль постави |
|
7. |
Стоячи боком до драбини, тримаючись однією рукою, інша на поясі, виконувати приведення та відведення нижньої кінцівки |
Вправа виконується за допомогою інструктора, колінний суглоб має бути випрямленим |
|
8. |
Стоячи спиною, коліна фіксовані до драбини за допомогою інструктора, п’яти торкаються підлоги повністю; дитина виконує наклони, намагаючись торкнутися пальцями рук підлоги |
Зміцнення м’язів тулуба, випрямлення верхніх кінцівок, розтяжка м’язів нижніх кінцівок. |
Вправи для дітей з церебральним паралічем у сухому басейні з м’ячиками
|
№ |
Зміст вправ |
Методичні вказівки |
|
1. |
Повзання, перевертання тіла вперед, назад (руки та ноги випрямлені) |
Формування поворотів тулуба в положення лежачи |
|
2. |
Імітація плавання з виконанням гребкових рухів руками та рухів ногами при плаванні брасом |
Вправа виконується з допомогою інструктора, який стимулює активні рухи дитини |
|
3. |
Лежачи на животі, зануритись під м’ячики та дістати з дна басейну іграшку |
Цілеспрямовані рухи, захват предмета |
|
4. |
Ходьба на чотирьох по прямій та по колу |
Сприяє зміцненню опори рук та вертикальному положенню голови |
|
5. |
Ходьба на колінах з утриманням рівноваги, опираючись за борт басейну |
Розвиток рівноваги тіла |
|
6. |
Ходьба з високим підніманням стегон, тримаючись за борт басейну |
Зміцнення м’язів нижніх кінцівок |
Корегуючи вправи на ортопедичному м’ячі для дітей з церебральним паралічем
|
№ |
Зміст вправ |
Методичні вказівки |
|
1. |
Дитина лежить спиною на м’ячі, один інструктор тримає за ноги, другий за руки. Катання тіла назад, вперед, наклони в сторони, лежачи на м’ячі. |
Розтяжка м’язів верхніх та нижніх кінцівок, тулуба, розвиток вестибулярного апарату |
|
2. |
Техніка виконання вправи така сама, тільки руки та ноги дитини розведені в сторони |
Розтяжка м’язів верхніх та нижніх кінцівок, розвиток вестибулярного апарату |
|
3. |
Вправа виконується лежачи на животі (на м’ячі) перед драбиною. Ноги фіксуються інструктором, дитина піднімається по перекладинках руками вгору, погибаючи спину та тримаючи голову вертикально. Вернутись у попереднє положення, опускаючись вниз по перекладинках |
Зміцнення м’язів спини, захват перекладини кистю, випрямлення суглобів та розтяжка м’язів верхніх кінцівок, корекція постави, формування вертикального положення голови |
|
4. |
Дитина нахилена на м’яч (голова, руки та тулуб лежать на м’ячі), стопи стоять на підлозі |
Формування опори |
|
5. |
Катання м’яча при ходьбі на колінах (опираючись долонями на м’яч) |
Формування навиків ходьби на колінах, розвиток рівноваги тіла |
|
6. |
Катання м’яча при ходьбі |
Формування навичок ходьби, контроль постави стопи, осанки |
|
7. |
Лежачі на м’ячі животом, тіло дитини обтікає форму м’яча, м’язи розслаблені. Інструктор виконує повільні наклони м’яча у різні сторони |
Релаксація м’язів тіла |
На заняттях використовуємо вправи на рольгангу, у параподії.
Рольганг – спеціальний прилад з комплексу дерев’яних брусків, з’єднаних двома рійками з основою, для підготовки до процесу вертикалізації тіла та оволодіння навиками ходьби. Заняття при горизонтальному положенні рольганга починається з адаптації дитини до прибору в положенні на животі та спині. Інструктор пасивно пересуває тіло дитини вперед і назад. Після кількох занять з’являється та покращується опірність рук, захват кистю кожного бруска по мірі просування вперед чи назад. В положенні на животі інструктор навчає елементам повзання, помагає почергово відштовхуватися стопами, використовуючи простір між брусками. Наступна позиція рольганга – поступовий перехід у напіввертикальне положення. При такій постановці рольганга поступово збільшується навантаження для дитини, використовують активні елементи підтягування, при цьому також відпрацьовуються елементи реципрокного взаємозв’язку згиначів і розгиначів рук та ніг при навчанні повзанню, стимулюється опірність стоп. По мірі пересування дитині по рольгангу вгору інструктор навчає її спуску з рольганга на животі та спині. Завдяки цьому відпрацьовуються вестибулярні реакції, опірність на руки. Навчання ходьби за допомогою рольганга, що лежить на підлозі, полегшує розвиток крокових рухів, елементу перекату стопи. Для поступової адаптації до вертикального положення необхідно поступово переміщувати рольганг із горизонтального у вертикальне положення. Проводячи такі заходи систематично, можна зміцнити новий аферентний стереотип, що, безумовно, покращує володіння великими можливостями рефлекторних та активних рухів. Це важливий елемент підготовки дитини, страждаючої церебральним паралічем, до переходу у вертикальне положення тіла.
Параподій – вид стабілізуючого ортезу з великою основою (конструкція для підтримки тіла, контролювання рухів). Цей пристрій призначено для пацієнтів, страждаючих паралічем нижніх кінцівок та тулуба.
Параподій дає можливість :
- прийняття вертикальної пози тіла (при цьому покращується функція органів дихання , система кровообігу, обмінні процеси);
- мобілізації контрактур суглобів нижніх кінцівок;
- пасивної та динамічної корекції (при ходьбі у параподії);
- виконання вправ верхнім плечовим поясом (з гімнастичними палками, обручем), ігри з м’ячем (кидання, ловля, метання);
Для дітей з ураженням нижніх кінцівок, у яких сформовані навички ходьби біля опори або самостійно, параподій використовується як тренажер при ходьбі на відстань, яка збільшується, для надання фізичного навантаження на опорно-руховий апарат.
Діти з тетраплегією без допомоги рук не мають можливості пересуватися у параподії, тому він служить як стабілізатор вертикалізації тіла, для мобілізації контрактур нижніх суглобів та виконання загально-розвиваючих вправ, дихальної гімнастики.
Методика проведення лікувального плавання з дітьми,
хворими церебральним паралічем
Процес установки тіла людини у вертикальному положенні контролюється складною системою різних функціональних систем головного і спинного мозку, що розвиваються поступово. Угасання тонічних і становлення настановних рефлексів відбувається у визначений термін і з визначеною послідовністю, причому в дітей з дитячим церебральним паралічем ці терміни значно затримані.
Вправи підбираються з урахуванням послідовності зміни одних рефлексів іншими і часу появи нових рухів. Іншими словами, заняття лікувальним плаванням повинні сприяти вгасанню патологічних тонічних рефлексів і становленню настановних.
Перед проведенням лікувального плавання для досягнення гарних результатів поставлені наступні задачі:
1. Знизити тонус м'язів і зменшити тугорухливість у суглобах.
2. Збільшити обсяг активних рухів.
3. Поліпшити гемодинаміку в м'язах.
4. Зміцнити опорно-руховий апарат.
5. Поліпшити функцію серцево-судинної і дихальної систем.
6. Навчити навичкам плавання.
9. Створити емоційну розрядку хворих дітей, проводити профілактику психологічного перевантаження.
10. Розвити вольові якості і створити психологічний стимул для подальшого лікування.
Кожне заняття складається з підготовчої, основної і заключної частин.
Підготовча частина заняття містить в собі вільне перебування у воді і масаж.
Її проводять спокійно, на гарному емоційному рівні, підбираючи стійке положення, що дозволяє дитині розслабитися і не викликає страху. Підтримка здійснюється в горизонтальному і вертикальному положеннях. Підтримуючий пристрій повинен бути зручним, легко надіватися, зніматися і не травмувати дитину (надувний круг, жилетка).
Мета підготовчої частини – під час вільного перебування у воді провести емоційне та фізіологічне настроювання організму дитини на майбутню активну роботу, підсилити обмінні процеси, підвищити еластичність і чутливість шкіри.
Масаж під
водою проводиться на кожнім занятті. Тривалість його залежить від віку дитини і
ваги захворювання. Метою масажу є поліпшення геодинаміки м'язів,
зниження їхньої тонічної напруги, збільшення рухливості в суглобах.
Після масажу у деяких дітей залишається підвищений тонус м'язів, що вдається зменшити пасивними повільними обертальними рухами. Ця частина заняття проводиться у формі гри на позитивному рівні настрою дитини, у розмові з нею.
Основна частина заняття включає вправи дихальної гімнастики, рухові вправи, які спрямовані на зменшення тугорухливості в суглобах, розробку контрактур.
В основі методики лікувального плавання лежить рефлекс перекривання подиху при улученні води на обличчя дитини - плавальний рефлекс. Цей рефлекс зберігається в здорових дітей до 3-3,5 місяців. Короткочасні занурення і затримки подиху дають можливість збільшити функціональні можливості дихальної і кровоносної систем, а також дихальних м'язів дитини. Іноді, при високому м'язовому тонусі, цей рефлекс переходить у ларингоспазм. Тренування дихального апарата дозволяє знизити тонус дихальних м'язів і уникнути надалі його перенапруги .
При роботі з
дітьми застосовуємо методику занурення рота і носа дитини у воду на початку
фази видиху. Інтервали між зануреннями за часом рівні дихальному циклові:
вдих - видих. Завдяки зануренням під час видиху вдається через 3-4 заняття
виробити рефлекс перекривання подиху, але закріпленням цього рефлексу треба
займатися протягом усього курсу плавання.
При підборі вправ дотримуємося умов роботи у воді: на початковому етапі, поки дитина ще не звикла, і під час занять знаходиться в збудженому стані, виконання нових вправ утруднене. У зв'язку з цим велике значення відводиться підготовчим вправам на суші та в малому басейні.
При спливанні й утриманні на поверхні води дуже важливо, щоб було засвоєно горизонтальне положення тіла: підборіддя на воді, руки витягнуті вперед, голова між рук, випрямлені ноги спливають разом з тулубом .
Навчання спливанню, утриманню тіла на воді в стані рівноваги забезпечується в основному оптимальним і рівномірним тонусом м'язів. Тому, при спастичній диплегії в зв'язку з гіпертонусом м'язів ноги «тонуть», по тій же причині при геміпарезах «тоне» уражена сторона, а при гіперкінезах дуже часто все тіло хворого знаходиться під водою в горизонтальному положенні. У зв'язку з цим у вправах на суші велика увага відводиться вправам на розслаблення м'язів.
В міру
звикання до води, вправи ускладнюємо та переходимо до таких, виконання яких
неможливо на суші через високий м'язовий тонус. У цих умовах цілком
правомірні основні педагогічні принципи навчання: від простого до
складного; від відомого до невідомого; від частки до цілого; принцип
індивідуального підбора вправ; взаємозв'язку вивченого і досліджуваного.
Переходячи до нової вправи, перевіряємо, немає чи патологічних анергії, що
заважають виконанню даної дії. Якщо є, то знижуємо їхній вплив положеннями тіла
або змінюємо вихідне положення для виконання даної вправи .
Корисною
вправою на дрібній воді є, наприклад: діти встають по колу на чотирьох, а потім
по сигналі відштовхуються ногами, залишаючись в опорі на руках, ноги повинні
спливти, п'яти показуються на поверхні води. Як продовження цієї вправи
рекомендуємо вправу «Гена - крокодил», коли діти після спливання починали
пересуватися на руках і допомагати рухами ніг. На глибокій воді вправи
проводяться у поручня.
При виконанні таких вправ вимагаємо правильного положення тіла при спливанні: контролюється розташування окремих частин тіла, тому що в більшості відбувається мимовільне згинання ніг у тазостегнових суглобах. Для корекції цієї пози довгостроково прибігали до підтримки тіла в області грудей і таза з указівкою на те, як виправити наявні неточності. Як одну з заключних вправ розучували відштовхування руками від поручня й утримання положення тіла на груді за допомогою легких гребкових рухів руками і ногами. Спливання й утримання на воді на спині розучуємо пізніше, ніж на груді, коли основні елементи цієї вправи освоєні.
Одним із заключних вправ є наступне: стоячи боком або обличчям до бортика, відіпхнувшись ногами, лягти на спину; при спливанні ніг підтримувати рівновагу тіла легкими гребковими рухами рук .
Після виконання вправ тонус м'язів знижується, рухливість у суглобах досягає максимальної величини. У цей час найбільш зручно зайнятися розробкою м'язових контрактур і тугорухливості в суглобах .
Особлива увага приділяється положенню плечового поясу. У дітей зі спастичною диплегією при схоронності функції рук залишається підвищений тонус грудних м'язів, слабість м'язів спини, сутулість, посадка з «круглою спиною». Шляхом вправ на розтягання передньо-грудної групи м'язів і стимуляцію ослаблених м'язів спини, ми прагнемо до правильного положення плечового пояса і хребта, а потім і м'язів тазового дна. У цей же час відразу виконуються вправи, спрямовані на активізацію випрямлених м'язів спини, силової активності м'язів рук. Тільки підкріпивши досягнуті можливості пасивним розтяганням м'язів, їхньою активною роботою, ми розраховуємо на стійкий ефект. У цій частині заняття зацікавлюємо дитину до самостійної та активної участі.
Навчання дитини різним руховим навичкам, таким як повзання, повороти, утримання прямої спини при сидінні, вставання, присідання, різні переступання у воді сполучено з безпосереднім мовним емоційним контактом з дитиною. Крім рухових задач дитині пред'являємо вимоги для стимуляції мовної активності, такі як подути воду, сказати ту або іншу фразу. Ця частина заняття зв'язана з необхідністю виконати незручний рух, прикладаючи максимум зусиль, подоланням страху і небажання.
Заключна частина заняття включає вправи дихальної гімнастики - 7-10 дихальних циклів для відновлення і стабілізації режиму подиху, потім вільний відпочинок у будь-якому стійкому положенні, що не викликає у дитини негативних емоцій. У залежності від характеру дитини і педагогічної підготовленості всі заняття проходять у різних емоційних станах.
У плані корекції психічних порушень у процесі проведення лікувального плавання найбільш значима та частина заняття, що проводиться при активному виконанні вправ дитиною. У міру можливості вправи підбираються обліком характеру дитини, спрямовані на подолання пасивності, негативізму. Для дітей з підвищеною невротичною активністю обговорюється весь план заняття до кінця. Тоді вони самостійно переходять від однієї вправи до іншої, переборюють страх; по мері наближення до кінця заняття настрій у них покращується, останні 3-4 вправи завершуються з посмішкою.
Бібліографічне посилання:
Нікішина Л.Т., Байбуза І.В. Методи фізичної
корекції дітей з обмеженими можливостями // Теоретичні та методичні проблеми
фізичної реабілітації. – Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. – С. 50-59.